Ліфт іде майже безшумно,
Він іде страшенно швидко,
Від землі летить до неба,
І від неба до землі.
На його шляху бувають
Близько чотирьох зупинок,
І на кожній з тих зупинок
Він стоїть коротку мить.
На найпершій із зупинок
Пахне хвоя новорічна,
Діти водять хороводи,
Б'ються іноді в дворі.
Пахне радістю навчання,
Пахне страхом покарання,
Пахне краплями від кашлю,
Пахне маминим пальтом.
На другий поверх ти злітаєш,
Без зусиль, немовби пташка,
І вся твоя суть існування,
Для тебе - ніби два по два.
В голові вино та вітер,
Над тобою із фей вихор,
І береже твоя подушка
Парфумів аромат легкий.
І ти ще дивишся у небо,
Де кружляли вчора феї,
А вони уже й не феї -
Вже до осені їх шлях.
Пахне сіном, а не травнем,
Пахне пізнім урожаєм,
У сусіда знову свято -
Вас не кличуть перший раз.
Ну а далі - все ще швидше,
Поверх ось уже останній,
Запах пилу і лікарні,
Смуток, тиша й самота.
Десь там тьмяно світить лампа,
Там стоїть відро та швабра,
Танцівниці зняли шалі,
І з лиця стирають грим...
© Оригінальний текст: Андрій Макаревич.
Переклад: Сергій Тітов, 04.10.2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2025
автор: Сергій Тітов