СВІЧА ЖИТТЯ ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ПАЛА
(Світлій пам’яті односельчанина Богдана Квецка)
Поліг Богдан за нас усіх в бою́,
Йому життя на фронті обірвалось,
Тепер він там, в Небесному строю́,
Від цьо́го горя й болю всім додалось.
Поліг Богдан, у засвіти пішов,
І смертне ложе довело́сь стелити,
У серці – біль, у пам’яті – любов…
Пішов від нас, хоч дуже прагнув жити.
Слідів не ли́шить більше на землі́,
Не мовить слово, пісню не затягне,
Завмерло все у вічнім джерелі…
І вишиванку більше не одягне.
У тиші храму, в дзвоні над селом,
Почулися слова́ його прощання,
Заснув Богдан наза́вжди вічним сном,
І путь була́ для нього вже остання.
Поліг Богдан, та в наших він серцях,
І в пам’яті людей він буде за́вжди,
Хіба прийде́ до когось тільки в снах,
Хоч жити мав й живим прихо́дить мав би.
Осінній лист лягає, мов покров,
На ту могилу, де він спочиває,
Молитва лине тиха, без розмов,
Його свіча життя вже не палає.
Земля прийняла з болем, як дитя,
Що повернулось в лоно материне,
А Небо шепче: «Сину, ти – життя,
Ти – вічний стяг у серці України».
14.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР