Чи зможу я поцілувати,
Уже ціловані ким-то губи.
Чи зможу дівчину обняти,
Яка пройшла «і крим, і рим, і мідні труби».
Хіба можна вірити їй,
Вона ж не є сама собою.
Коли цілунок дарувала свій,
Одному, п’ятому герою.
Первинні й ніжні почуття,
З колиски надані людині.
Якщо розбещувала їх кому-хотя,
То тільки тіло лишилося в дівчині.
А тіло просить - їжу дай,
В насолоді його нема границі.
Тоді не потрібно сказане - кохай,
Для насолоди потрібні лише дурниці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2025
автор: Сокол