На колоді під каштаном
Розмовляли три бабусі,
Біля них собачка Кузя
Водив поглядом по мусі.
Гордо тут пройшла дівиця,
Шурхотіла каблуками,
Задниця й коліна голі –
Бо всі джинси із дірками.
Баби глянули на дівку,
У розмовах зупинились,
Головою покрутили,
На собаку подивились.
Песик поглядом промовив:
-Не подумайте щось, люди,
Я до цього не причетний,
Така мода зараз всюди.
Навіть нам, собакам, страшно
На оці дірки дивитись,
Аж не віриться, що може
Так людина опуститись.
Я - собака, так міркую:
Дивно в вас, людей, буває:
Наче й голова на місці,
Та чогось не вистачає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2025
автор: Катерина Собова