Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Пригорнись міцніше
і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
небом незагрозливим — літай!
Освяти сльозою мої груди —
я ж бо воїн, дівчинко, — бунтар.
Я назад не вмію відступати.
І коли іду — лише вперед.
Хочу лиш тебе одну читати,
шкірою вбираючи, як мед.
У вогні долонь твоїх згорати —
найпривілейованіша з кар.
Не боюсь пекельної я раті,
доки у руці — твоя рука.
Дівчинко, душа зазнала болю,
тіло знемагало від жаги,
але доки дихаю тобою —
ми непереможні, ми — боги.
Дівчинко, пірнай в мої обійми!
Пригорнись міцніше
і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
07.10.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2025
автор: Ірина Білінська