Дорогенька моя, чи ти маєш хоч трішки сумління?
Як з тобою не лаятись, що невідомо – де Ти?
Без підтримки твоєї немає в Душі просвітління,
Ти все бачиш – страждаю, Надія згасає мети.
Дорогенька моя, пригальмуй гордовитість нестерпну!
Приходи на побачення точно – в призначений час.
Ти обходиш мене, як завжди у думках невичерпних,
Ти – невірна є Муза! – Скажу від душі без прикрас…
Моя люба Ерато, ти ж знаєш кохання – невинне,
На межі я постійно, коли не почую тебе!
Всі мої почуття непомітні – тобі це не видно?
Та невже тобі байдуже, в серці постійно скребе…
Тебе згадує і закликає уважна свідомість,
І тремтять мої чуйності струни у світлій душі.
Ти для мене в житті є важлива і дуже вагома,
Подаруй мені спокій – де линуть яскраві вірші.
Ну, хоч іноді згадуй мене вечорами безлуння…
Переконуй мене в те що Ти – не міраж і не сон.
Підкажи в супокою, гітара моя шестиструнна,
Зазвучить неодмінно, і змінить Душі раціон.
2025 за мотивами 2013-2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина