я не хотів тебе приручати
зрізати кінчики твоїх крил
я не хотів так ніколи мовчати
та кричати немає сил
наче трунок, обривки фраз
спогади про синю пташку
лижуть тіло до метастаз
не знала? я не люблю ромашки
ми боїмся так втратити
що рвем, руйнуєм. таки втрачаєм
продовжуєм іти й марити
запиваючи біль жасминовим чаєм
чи знайшла ти свою посмішку
чи стала як я, чекати і обертатися
на іншого класти ножку
і щиро сміятися
не хочу знаків, і бачити завтра
я не фенікс,- лиш мертва ноша
іскра без тепла згасла азарту
що віритиме: ти людина хороша
можиш не вірити
просити інших садити мертву грушу
скрип в хоралах нових старих кімнат слухати
та не віддавай, тим паче мені...
свою синю чарівну птаху
ніжну красиву душу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2025
автор: Адам Буткевич