Не хоче життя нас туди повертати
Де сині волошки і маки цвітуть ,
Де наші дівчата, веселі дівчата
Сміються,співають,віночки плетуть.
Пасуть за селом своїх милих корівок,
Грають в дитячу привабливу гру,
А жайвір над полем, неначе дзвіночок,
Співає весело в обідню пору.
Де хлібом печеним наповнена хата,
О Боже, який то смачний аромат,
З цукром окрайок дає тобі мати
І світиться щастя з твоїх оченят.
Туди де немає ніяких смартфонів,
А тільки забавна іде якась гра,
Де вечоріє, в пилюці долоні
і мати з подвір'я:" Додому пора".
Туди де веселі переви у школі,
Де небо блакитне,де тиша і мир.
Де гартувались характери долі,
Щоб скуштувати життя елексир.
Не хоче життя нас туди повертати,
До світлого того, що душу ятрить.
А тут ще й калічить війна ця проклята.
І миру немає, і серце болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2025
автор: Малиновый Рай