До мене щастя заходи́ло...
Я вранці вікна прочинила
До вітру й променю завчасно.
Я зовсім не чекала щастя.
За оболоком сонце зникло,
За справами життя не видко,
До див не марю вже причастя,
То звідки вже чекати щастя?
А щастя трохи присміліло,
В вікно тихенько просочило...
Вмить килим променем зайнявся.
За ним стрибало моє щастя.
А я й не чула. Тільки згодом,
Помітила попід комодом
Пухкий клубочок, що сховався,
І задрімав комочок щастя.
(Зали́шу вдома малюка,
Наллю у миску молока.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2025
автор: Емма Конвалiя