Сіре небо осіннє плаче,
І надія рідіє з ним.
Чорний голуб, мов ворон, кряче
Понад степом стражденно-святим.
Триколорний камінь на шиї
Й на душі. Не розгорнеш крил.
Сірі люди з німими очима -
На базарі осінній збір.
День суботній. Суцільний натовп.
Та немає нікого ніде.
Все пусте та порожнє. Раптом
Хтось сказав:"Мабуть, дощ піде".
Так сказав хтось! Хоча й не навмисно,
Що забула, де я і коли...
Ніби кинув мене в дитинство,
Де іще не було війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2025
автор: Тетяна Бонд