БЕЗ УСЬОГО, ТА З НАДІЄЮ
Без світла знову ми, панове,
А дехто вже і без води,
Все зрозуміло, це не но́ве –
Потвора знов лишив сліди.
Лишив сліди свої́ нахабно,
А нам тепер із цим всім жить,
Сліди усі лишив масштабно.
Так може нелюд лиш чини́ть.
Його сліди усім нам знані,
Нови́х сьогодні він додав,
Та ми, вкраїнці, нездоланні.
Жахіть потвора зажадав.
Лиша нас нелюд без усьо́го,
Іде усюди без вагань,
Не відступа від плану сво́го,
Та й додає він нам страждань.
Благаєм в Бога порятунку,
Бо ворог всюди загляда,
Жахіття всі не на малюнку,
Це у житті таке бува.
Ще скільки будуть ті знущання?
Ще скільки буде цей терор?
Чому́ з життям у нас прощання?
Чому́ людський щоразу мор?
10.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР