боятись, падати, втікати,
щоб на плече твоє
слізьми стікати
уночі.
а вдень вставати на борьбу —
не нашу, не твою — свою.
таку непевну і страшну
картину світу пізнаю.
єднаю в голові
всі мапи,
що стрибають
неначе мавпи
у підсвідомості моїй.
там я не я, і ти не мій.
куди тікати знов, питаю.
куди, коли себе не знаю.
куди, коли землі не знаю.
як плакати в плече твоє,
що гостро ріже і пече
усе єство моє?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2025
автор: Ангеліна Спільник