Конкурс краси.
Клубочяться хмари на небі
Вкривається золотом ліс.
І вітер осінній далебі.
Повітря холодне приніс.
В червонім намисті калина
Віти додолу схиля,
Немов молоденька дівчина
Очі чарівні хова.
Берізка до білого плаття
Вінок золотавий вдягла.
Листям тріпочи в завзятті
Мов каже що краща вона.
А там ось красуня ялина ,
Вірна як завжди собі,
У неї сукенка зелена,
Навіть в осінній порі.
Верба над струмочком присіла,
Спідничка у всі кольори,
Ніби спитати хотіла :
Чи тут отой конкурс краси ?
В краю височіє тополя ,
Струнка у жовтявім пальто
Хизується також собою,
І хоче щоб їй повезло.
Дуби там стоять два старенькі,
Багряні на них кептарі,
І ясень зелений файненький.
Напевно вони у журі.
Тихенько поскрипує явір,
Немов віртуозний скрипаль
У такт йому стукає дятел,
Ця музика лине у даль.
Місяць вже сходить на небі
Сріблом поляну вкрива.
На подіум схожа далебі
Поляна оця лісова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2025
автор: Іван Мотрюк