Жовтень повільно забарвлює листя:
Начебто він - початківець бариста.
Прісно йому на узліссі та тісно.
Темно-зелений ліс.
Милий мій жовтне, ти ж жовтогарячий,
І не боїшся яскравості наче.
Ген над дорогою серцю маячить
Перший червоний клен.
Всі так чекають пори золотої -
Рани твої у розмові загоїм,
Рани мої....ну, хоча б не подвоїм.
Під золотим дощем
Ідем?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2025
автор: Серафима Пант