Цвіте спориш – не думає про осінь,
Що клен убрався в шати золоті.
Тумани сиві повплітались в коси
Вербі плакучій, - а дощі густі.
Часті, дрібні, немов дитячі сльози,
Між хмар важких прогляне синява.
Десь блисне сонце - хоч би не морози,
Бо ж знов росте смарагдова трава.
Бо ще в садку моїм яскраві барви,
Грушки жовтіють й чорноти нема.
Іще розкішна, кольорова осінь,
А не холодна, лагідна зима.
Співа пташа – не думає про осінь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2025
автор: fialka@