Вона – не просто жінка з України…
Перед такими хилиться трава,
А іноді стають і на коліна,
Миттєво розгубивши всі слова…
В її очах – безмежна глибина,
Де мудрість умістилась і пів неба,
Матуся двох дітей давно вона.
Любити їх – свята її потреба.
Краса осіння теж їй до лиця,
Саме таким зізнання шлють поети.
А може, це дарунок від Отця?
Таких не так багато на планеті.
Каштанове волосся й синь очей,
І вуст краса, не випита до краю.
Та хто те зна, як серденько пече
За сином, що поліг на полі брані.
Така тендітно-ніжна і легка…
Здавалося б, народжена для щастя…
Чому ж у неї доленька така,
Й таке гірке дісталося причастя?
Та є у ній той особливий дух,
Що їй зламатися не дозволяє.
Свій погляд вона має на орду
І, разом з тим, душа теплом палає
До внуків і до донечки завжди,
До квітів, які садить, доглядає…
Вони рятують жінку від біди.
За це її і люди поважають.
Красуня, якій рівних не знайти,
Така ця диво-жінка з України,
Готова збудувати в рай мости!
А може, це сучасна Чураївна?
2.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2025
автор: Ганна Верес