МОГИЛИ, ХРЕСТИ І ВАНДАЛИ
Що виросте з цих нелюдів, скажіть?
Війна їх, однозначно, не торкнулась.
Лиш захищать (бо діти), не біжіть,
Мутація у цих потвор відбу́лась.
Не діти це й не смійте захищать,
Мовляв не знали та й не розуміють!
З рамен їм ру́ки би повиривать,
Якщо таке чинити гниди сміють.
Хіба людина може так чини́ть?
Вандали малолітні і потвори
Зневажили того́, хто там лежить…
Чому́ так чинять, невблаганна доле?
Ні совісті, ні глузду, ні душі́…
Хрести й могили знищують вандали,
Та це ж не тінь, що вилізла з глуші́…
Де навіть Бог заплакав, як кидали.
Вони кидали ті хрести святі,
Топтали слід молитви і любові,
Для них відсутні правила прості,
І совість чиста не із ними в змові.
Та кожен хрест, що кинули вони,
І знищена потворами могила…
Зробили це нащадки сатани,
Бо християнка їх не породила.
Яке свавілля і жорстокий світ!
Безкарність скрізь, усюди і в усьому.
З якого дерева упав цей плід?
Не мо́литься він Господу Святому.
Що виросте з потвор на двох ногах?
Цей дикий регіт, що проймає болем.
Такого не побачиш навіть в снах…
Потвора йде таким життєвим полем.
10.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР