Лечу, мов у небі пір’їнка,
Довіривши Всесвіту долю,
Хотілося іншого дійства,
Здалося все дивною грою.
Тож сильна, незламна як скеля,
І кремінь душа...ох неправда,
Хай буде вже інколи гречка,
Скажу в суперечці, та здамся.
Проста і звичайна я жінка,
Сказати всіляка буваю,
То пурхаю начебто бджілка,
То в тиші знаходжу відраду.
Нікому нічого не винна,
Бо сутність вона є типова,
Любити життя, в цьому сила,
Свій Всесвіт створити удома.
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2025
автор: liza Bird