Небо землю вкрило,
Наче покривало.
Сонячне світило
В ньому запалало,
Бо нова настала
Днина. Ніч минула,
Що раніш тривала.
Ніч немов заснула.
Ясна, світла днина
В край мій завітала
І, немов людина,
Чемно привітала
Край весь, що навколо
Око лиш милує.
Сонячнеє коло
Нині в нім панує,
Будить все довкола
Враз зі сну нічного
Повагом, спроквола
Й буде до самого
Вечора блищати,
Доки не настане
Ніч – година спати.
Днина ж вмить розтане,
Наче сніг, в ту пору.
Сонця не побачиш,
Як піднімеш вгору
Очі. Чи пробачиш
Ти йому, не знаю,
Але це зробити
Раджу. З небокраю
Встане й знов світити
Сонце ж буде завтра
Й гріти, любі браття
Й сестри, наче ватра,
Вогнище, багаття.
Євген Ковальчук, 12. 10. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2025
автор: Євген Ковальчук