От накурив... Вікно чи відчинити?..
Та якось лінь, хоча на дворі й літо,
У ліжку затишно, а сон таки не йде,
Лежу, не знаю, хто я, що і де…
А що ж мені потрібно? Небагато, -
Приспати пам’ять, мрії вгамувати,
Минулий день втопити в забутті,
Що – дні, та всі роки були не ті…
З дурним питанням «бути чи не бути?»
То вже напевно зовсім не заснути,
А спати треба, - вранці ж-бо робота,
Яку робити звісно неохота.
За правдою мені крізь терен лізти?
Ні, спокою бажаю, а не істин,
Не муркотять добранічні підкасти?
Нехай…Як кажуть, - «з приладом покласти»,
На це , на те й на інше усіляке,
Як розібратись, Всесвіт теж до ср...ки,
Я краще щось обдумаю цікаве:
Що шкідливіше, пиво або кава?
А втім вже чую, - буде ніч безсонна,
У чорноті дзижчать кацапські дрони,
Як все ж засну, то будуть сни сповиті
Прокляттям на адресу московитів.
І ці прокляття – чи то не єдине,
Що має цінність в цю нічну годину…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2025
автор: Алексей Мелешев