(12.09.1985. с. Пушкове, Голованівського р-ну, Кіровоградської обл. – 11.07.2014. с. Зеленопілля, Луганщина).
Луганщина… Блокпост Зеленопілля.
Дві тисячі чотирнадцятий рік.
Жорстока боротьба тоді кипіла…
4.30. ранку. Бою – пік…
Іван досвідченим був командиром,
У 79-ій воював.
О, як його душа хотіла миру!
Ненависті до орків не ховав.
Він молодий, собою гарний, добрий,
Як рідний син любив своє село,
Батьків, дружину і маленьку доню,
Якій три рочки навіть не було.
Цей ранок став останнім для сержанта,
Бо обірвав життя ворожий «Град»…
Івана кров’ю вписана ця дата,
У траур одягла Кіровоград.
Його там пам’ятали ще маленьким,
І школярем, і учнем ПТУ.
Скільки ночей недоспаних у неньки,
Як підписав контракт із ЗСУ!
Вернувся воїн на щиті в Пушкове,
Де слід лишився босих його ніг,
І де найперше вимовлене слово,
Й де зачекався батьківський поріг.
Іван Голота! Дух козацький віє
Від прізвища, яке дали батьки.
Про подвиг цей ніколи теж не мріяв,
Але в історію утрапив на віки!
8.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2025
автор: Ганна Верес