Яка прекрасна наша Україна!
В легендах, в людях і в своїи природі.
Яка прекрасна наша Україна!
На Півдні, Заході, На Півночі і Сході.
Вона прекрасна і в ночі при зорях.
І на світанку в раидужнім вбранні.
І вмивана в джерельних чистих водах.
І заколисана під вербами в тіні.
Для птахів раи на Україні миліи.
Для них всміхається казковии світ.
Вони ж такі прекрасні і щасливі,
Що тут живуть і радують усіх.
І вирішив мудрець у стародавнім світі
Поговорити з дуже гарним птахом.
А він лиш красотою хизувався.
Мудрець у відчаї перебував із страхом.
Лиш відображенням своїм птах милувався,
На мудреця уваги не звертав.
Отак він у погорді і зазанався,
Якии красивии він і як себе кохав.
Тоді мудрець закрив сонце рукою
І темно стало навкруги.
Тоді павич заговорив з хвальбою,
Як допомогу він надасть завжди.
Як тільки сонце виглянуло знову,
Тут знов хвалько в озерце загляда.
Забув із мудрицем свою розмову,
Лиш відображення своє, милуясь, спогляда.
Розсердився мудрець і покарав пташину
І присудив иому робити лиш добро,
А павич гордо розпустивши надхвостину,
Чарує самок і своє нутро.
Павич вважається наикращим в світі -
Є символом чепуроватості и краси.
А як же иого люблять наші діти
За кольоровим віялом хвости!
Насправді хвіст у павича маленькии.
І над хвостом це віяло росте.
А пір"я це прекрасне виростає,
Коли три роки павичу мине.
Живе павич у нас аж 20 років.
2 метри довжини крила висить.
Він може ним приваблювати інших,
А може ворогів відлякувати вмить.
Коли хвіст віялом розправиться красивим,
На ньому "очок" безліч розцвіте.
І стане він привабливим і милим
І самок для кохання позове.
Та непогано і літати вміють,
Хоч пір"я їхнє довге и громіздке.
Але ходити з гордістю воліють,
Розпустивши своє віяло круте.
На Сході їх вважають символом безсмертя,
А в Україні самомилуванням.
А в деяких країнах, що біду приносить,
А інколи із гордістю- зітхання.
А які гучні крики вони видають!
Почути їх за кілометр можливо.
І на рівнинах Індії живуть.
В лісах, саванах мешкають красиво.
Вони всеїдні, все підряд їдять.
І на отруиних зміи полюють.
Хижаків інших часто ловлять.
Завдяки зору гострому їх чують.
В неволі власників запам"ятовують обличчя.
Вони завезені іще з античності часів.
Ночують на деревах, як годиться,
Щоб захиститися від хижаків.
Цеи птах приишов ніби із казки,
І хвіст, як віяло він розгорнув.
Сапфіри, золото, смарагди...
Він в цих коштовностях тонув.
Гру кольорів відтворюють кристалики магічні.
Вони у пір"ї сховані і сяють.
При світлі творять "очі" ці незвичні.
В природі фізикою це називають.
Це поєднання є кількох шарів,
Які розчеплюють світло , як призму.
І ми знаходимся в ілюзії світів.
Краси незнанної природи натуризму.
Їхнє життя- це суміш грації, природи, виживання.
У Персії охороняли трони шахів.
А в Греції- птахом богині Гери- символ царювання.
Прикрашували пір"ям палаци махараджів.
Любіть природу, птахів, звірів.
Вони доповнюють наше життя.
Без них ми були б скучні і змарнілі.
В серце краси не було б вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2025
автор: Надія Тополя