Знов перлами звислі роси
Листя додолу ронять
І мрякою дихає осінь
І зорі у небі не дзвонять
Знов стелиш холодну постіль
З губ шепіт стікає лунко
Розірвала холодний простір
До сонця побігла думка.
А за вікнами чорним круком
Темрява тихо плине
Сумнів з ледве почутим звуком
Родиться в серці й гине
А думка нестримним рухом
Оминаючи чорні вежі
Мов стріла запущена луком
Вилітає уже в безмежжя.
с Парище
08 10 2025р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2025
автор: Vasul_ILkovuch