[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VbB2ozv-uhk[/youtube]
Наснились перламутрові тумани,
Я йшла крізь них, шукала вірний шлях.
Вони мене заводили в оману,
Та я спокійна, був відсутній страх.
Чекала із надією все ж сонце,
Що виглянуло з хмари у цей час,
Хотіла промінь взяти у долоньці,
Щоб він мене в тумані оцім спас.
Туман вже вирував клубками,
Тримався міцно на моїх плечах.
Стелився шовком ніжним під ногами.
Нащо ж тоді тримав у ланцюгах?
Та ось заграло сонячне проміння,
І полилось, неначе із ковша.
Настало довгожданне просвітління,
З полегшенням зітхнула вже душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2025
автор: Cнежана