День задрімав на пагорбах м'якеньких,
Турботливо повітря холодненьким
Вериває день, шо втомлений від сонця,
Що в кожне світлом тягнеться віконце
Немов дитина, сонно зазирає.
Забувся день, турбот не пам'ятає...
А вітер у цей час повсюди дихав,
Ступаючи повз пагорби він стиха...
Дрімає день, крізь сон собі сміється!
Прокинеться й до справ своїх береться!
Улітку він спочинку мало знає,
Бо, мов роса, недовго літо сяє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2025
автор: Анжела Волкова