Якби кожен знав про свою неповторність,
і пам'ятав би про Божу цінність життя,
то б війни світи оминала потворність,
і від ракет ніхто не шукав укриття...
Коли зодягнеться наше сонце у хмари,
ми б думали ,що- це є найбільша печаль,
в кав"ярнях ховались закохані пари,
щоб випити в тиші разом каву чи чай...
Текла би розмова про вчорашню погоду,
і завтрашні плани ,щодо веселих подій,
може,про риболовлю, або, все ж, про моду,
або про кохання крізь милий погляд з-під Вій...
І колір червоний не буде кривавий-
це лише зашарілась дівоча краса,
через поцілунок приємно-зухвалий,
і сльозинка невинна, як рання роса...
Людина розумна- людина є дика,
великій любові замінник знайде-
й постане ненависть в серці велика,
що не сховатись від неї ніде...
Вчорашні новини про вчорашні "шахеди",
а завтра про місто моє і наліт,
і думаю я про удачу монети,
сміється в оскалі неповторний наш світ....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2025
автор: Межа реальності