Вітаю днину я нову,
А також ясне сонце.
Який же рад я, що живу
Я дійсно, що не сон це.
Хоч іноді здається, що
Життя – це сон, омана.
Побий мене в нім грім, якщо
Це правда нежадана.
Та ні. Насправді я живу,
Насправді я існую
На цьому світі, наяву
Й своїм життя керую
Так, щоб, мов квітонька, цвіло
Воно завжди й усюди, –
Щоб в мене все гаразд було.
Для цього я, ми – люди
І народилися на світ,
Де мешкаємо нині
Впродовж своїх життєвих літ
У рідній батьківщині,
І щоб лишити гідний в нім
Свій слід, щоб покоління
Наступні в щасті чарівнім
Жили теж і коріння
Своє не забували ввік.
Для цього ми на світі
Проводимо життєвий вік
І взимку, і уліті,
І восени, і навесні,
А не щоб коротали
Його цілісінькії дні.
Життя для щастя дали
Всім нам. Отож на світі цім
Даремно не горюймо,
А, щоб жить в щасті неземнім
Завжди, як слід працюймо!
Євген Ковальчук, 08. 10. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2025
автор: Євген Ковальчук