У сонячній днині всміхаюсь любові,
Що теплим промінням озвалась у слові.
У слові кохання в зворушливій миті,
До серця назавжди замки ті відкриті.
Замки, що кувались з чутливої ниті,
Проникло-душевні - до ласки відкриті.
Відкриті в пізнанні безмежжя п’янкого,
Солодкого трунку, не спити якого.
Не спити ніколи що йде все по колу,
Що в’явно й наявно, й хвилює що знову.
У грудях рікою бурхливою блудить,
І, хай тому диву, не заздрять, хай люди.
Хай кожен з них має у серці кохання,
Й воно соловейком пробуджує зрання.
Хай кожен пестує завбачливо щастя -
Той вічності поклик хмільного причастя.
06.10.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2025
автор: Валентина Ланевич