Негода – дощ осінній ллє струмком,
В моїй любові завжди таємниця,
Де сльози щастя поки під замком…
Бездонне Небо кольору чорниці.
Повір мені - зігрію в снігопад,
Коли морозний вітер кругом ходить.
Коли думки всі ллються невпопад,
І ти не знаєш, як прийти сьогодні.
Я зачекаю днину без проблем,
Коли настане день квітневим ранком.
Коли обставин зникне купа схем,
І ти промовиш вранці на світанку:
Давай ми перекреслимо пітьму -
Ті чорні хмари, щоб у Небі щастя
Засяяло для нас, тебе візьму
У Світ щасливий, де нема напасті.
Любов'ю від душі зігрієм всіх,
Бо ми з тобою душами єдині.
Нехай звучить не вибух, тільки сміх,
І єдність в Україні щоб віднині,
Була на Сході й Заході завжди,
Ми – рідні люди - Українські газди.
Потрібне нам життя без ворожди,
Одразу зникнуть хмари-негаразди.
2025 переклад за мотивами вірша
який я написала в листопаді 2014 року на початку війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина