Бабі Єльці - дев’яносто,
Вже зігнуло добре спину,
Були в гостях діти, внуки,
Хтось подарував картину.
Зранку баба йде на кухню
До невістки Валентини:
-Молоток візьми і цвяшок,
Почепи ось цю картину.
Валя каже: -Зараз, мамо!
Швидко притягла драбину,
Врахувала всі вказівки
І повісила картину.
-Мамо, зроблено надійно,
Будуть милуватись люди:
Тридцять років висіть буде –
Не посунеться нікуди!
-Хоч пройде тих тридцять років,-
Баба почала бурчати,-
Після тебе тоді мушу
Всерівно переробляти.
Ці свекрухи - невмирущі:
Це у світі вже не ново,
І Джоконда на картині
Усміхнулась загадково…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2025
автор: Катерина Собова