Як тобі пробачити себе;
Розпачу очікування;
Зраду?
Розум верещав щосили:
"Падло!"
Серце гучно впало і ввібрало в себе темні хмари із дощем.
Сонце стало небом -
Світ ущент
Випалило.
Серце сліз.
Жива.
Дивись та стій,
Там, де став
Чужим.
Між нами прірва.
Мушля.
Океан,
У ньому - вирва.
Зробиш крок - чеку із мушлі вийме,
З Маріанських випірне глибин,
Монстр,
Що народився у ті дні,
Коли горіло небо.
Як тобі пробачити себе?
Вибачень не варто, як і бачень:
Власна правда в кожного та вдача.
Небо відгоріло вже
Й не плаче.
В мушлі океан шумить,
Живе.
Я тобі пробачила тебе,
Та себе ніколи не пробачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2025
автор: Серафима Пант