Сиджу попід хату,
Навколо дивлюся.
Де тінь волохата -
Поглядом спинюся.
Вітер гілля мляво
В саду колихає.
Ти мая забаво, -
Стиха промовляє.
Пізній цвіт осінній
Вабить око чемно.
Раптом звук горішній
Ввірвався нестримно.
Хижим круком чорним
Закружляв дрон в небі.
Війнуло холодним,
Впало враз на плечі.
А в думці єдине:
Скільки ще страждати...
Чом кубло зміїне
Таке "бородате"?..
Господи Всевишній,
Знаю, що ми грішні.
Твій суд справедливий,
З каяттям прийшли ми.
Прости, де згрішили,
Ділом чи словами.
Додай же нам сили,
Щоб мир був між нами.
Між нами самими,
Та у цілім світі.
Не знали, щоб мами,
Дітей хоронити.
Радості, щоб сльози,
Із очей лилися.
В Твоїй волі, Боже,
За нас заступися!
03.10.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2025
автор: Валентина Ланевич