[youtube]https://youtu.be/HSJ7MJKQP6M[/youtube]
[i][b][color="#065570"]...А світ здурів.
У долари зашився -
жирує всмак, купається в бісні!
Й ввижається йому і жах, і людскі висі,
й дитяий плач... Xіба що уві снi.
А світ здурів, й плетуться баляндраси
в занудній – до блювоти нам – OOH...
Й "намісник Бога" у златавій рясі
відсппівує злочинцям свій "канон".
А світ здрруів... Й торгівці-дипломати
гендлюють ним і правлять барищі...
А там, на згарищі невтішна мати
оплакує дитя... І сліз - дощі.
Що ж, світ здурів?..
Так хочться в пещери
загнати знов осатанілий люд,
щоб еволюцію людської ери
з нуля почать.
Без орків і приблуд!
Бо світ здурів! І вже ніякі ліки
не в змозі глузд здоровий повернуть:
скажений лотр* бере його опіку,
а він тому не вкаже вірну путь.
Та путь йому – без сумііву – на плаxу!
З наступним всікновенням голови...
Щоб не повадно стало – xоч аллаxу –
ніко́му вже xодити тут "на ви"![/color][/b]
3.10.2025
_________
*злодій, хапко.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2025
автор: Олекса Удайко