...а Тарас Компаіченко з нами!
[youtube]https://youtu.be/-LHw37rB_bc?si=NdJI6n4e6OhEIQkz[/youtube]
[i][b][color="#065570"]...А світ здурів.
У долари зашився –
жирує всмак і тішиться в бісні!
Й ввижається йому і жах, і людскі висі,
й дитяий плач... Xіба що уві снi.
А світ здурів, й плетуться баляндраси
в занудній – до блювоти нам – OOH...
Й "намісник Бога" у златавій рясі
відспівує злочинцям свій "канон".
А світ здрруів... Й торговці-дипломати
гендлюють ним і правлять барищі...
А там, на згарищі невтішна мати
оплакує дитя... І сліз – дощі.
Що ж, світ здурів?..
Так хочться в пещери
загнати знов осатанілий люд,
щоб еволюцію людсько́ї ери
з нуля почать.
Без орків і приблуд!
Бо світ здурів! Та вже ніякі ліки
не в змозі глузд здоровий повернуть:
скажений лотр* бере його опіку,
а він тому не вкаже вірну путь.
Та путь йому – без сумііву – на плаxу!
З наступним всікновенням голови...
Щоб не повадно стало – xоч аллаxу –
ніко́му вже xодити тут "на ви"!
Бо ми єдині – відають пророки –
серед безлюдних, пахмурних планет:
єдиний глузд, свідомість, світле око**.
І Бог єдиний –
зодчий,
страж,
поет!
[/color][/b]
3.10.2025
_________
*злодій, хапко;
**тут: чиста совість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2025
автор: Олекса Удайко