Були собі дід та баба, не лишилось у них ні онуків, ні діточок, ні родини, ні землі, дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:
— Бабусю! Спечи нам хоч колобок!
— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема ж?
— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.
А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому ЧОП:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, безпагонний, я тобі пісеньки заспіваю:
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Обхитрив я бабу,
Обхитрив я діда,
То й від вас відкуплюсь!
Дав йому на лапу
та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває
його поліцай:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, полісмене, я тобі пісеньки заспіваю:
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Обхитрив я бабу,
Обхитрив я діда,
То й від вас відкуплюсь!
Дав йому на лапу
та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває
його ТЦКшник:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, полісмене, я тобі пісеньки заспіваю:
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Обхитрив я бабу,
Обхитрив я діда,
То й від вас відкуплюсь!
Дав йому на лапу
та й побіг знову.
Біжить та й біжить... Перестріває
його митник:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, митнику, я тобі пісеньки заспіваю:
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
-Коституція на паузі, колобку.
Розірвали його усі по куску.
Прийшов кінець і казочці і колобку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2025
автор: oreol