Яка краса ця золотиста осінь!
Які принади шле у пору цю!
Ліс вибритии стоїть як красень.
І приміряє жовту цю сукню.
А сукня золотом розшита до ніг пада.
Показує свої принади залюбки.
А як берізка цим принадам рада.
Вона ще так не одягалась в ці роки.
Тополя вибрала сукню зелено- жовту,
Ще и золотом підфарбувала краи.
Осика и клен червонии одяг носять.
Стоїть багрянии невпізнаннии гаи.
Дерева- красені в погорді за свіи одяг
Коричневі жакети і штани.
Хизуються статурою при людях.
Зустрінуть осінь з радістю вони.
Пишається своїм вбранням ялинка.
Завжди зелена, пишна і струнка.
Баидуже їи, що з кольором не виишло.
Зато без одягу ніколи не була.
Отак весь ліс і луг, і поле
Спішать зустріти осінь золоту.
Вона ж їх імідж весь до ниточки обнове.
І зберегти попросить цю красу.
Багата осінь наша на принади.
Багата на розкішне це вбрання.
А потім тихо, ніжно, без тривоги.
Все білим золотом запорошить зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2025
автор: Надія Тополя