Казка
Прадавній Ліс жив спокійним життям. Він тихесенько шумів верхівками високих тонких сосон, погойдував гіллям старезних розлогих дубів, шелестів молодими соковитими травами. Ліс дихав на повні велетенські груди, насолоджуючись солодкими пахощами квітів та терпким запахом лікарських рослин. Час для нього плинув неквапом. Ліс дрімав під літнім теплим сонечком. Нічого не порушувало його тишу. Лиш пташина яка часом пурхне поміж листочків чи звірина пробіжить лісовими хащами, ненавмисне хруснувши сухою гілочкою. Так і стояв Ліс віками – могутній, сильний, поважний.
Аж ось раптом піднявся лемент. Заскрекотала Сорока, закаркала Ворона, голосно затьохкав Соловейко, неспокійно затуркотіла Горличка, зацвірінькали Горобці, запідпадьомкали Перепілки, дрібно й голосно застукав по корі дуба Дятлик. Це птахи сперечалися, хто з них найкраще співає. На таке диво посходилися на галявину подивитися та послухати пташину суперечку інші лісові мешканці. Прокинувся від дрімоти Ліс. Грізно зашумів, зарипів соснами, загойдав верхівками дерев.
– Що тут коїться? Чого розкричалися, – сердито запитав Ліс у пташок.
Ворона, що була найстаршою жителькою лісу серед птахів, пояснила Лісові причину спору.
Могутній Ліс був мудрим і запропонував влаштувати серед птаства конкурс на кращого співця. Пташки погодилися.
– Розпочнемо прямо сьогодні пообіді, – мовив Ліс. – Призначимо журі конкурсу «Ліс має талант».
До складу журі було обрано Жабку, переможницю минулорічного конкурсу «Співи на болоті», Вовчика, який зайняв перше місце у зимових змаганнях «Голос лісу», Лисичку, Ведмедя, Вужика та Їжачка. Почесним головою журі обрали мудрого Ліса.
Після обіду, як і домовлялися, на лісовій галявині зібралися учасники співочого конкурсу, журі та глядачі. Виконавці мали показати свою майстерність у співі та грі на музичних інструментах. Учасники конкурсу старалися з усіх сил, демонструючи власні музичні таланти. Кожен хотів стати переможцем.
Першою виступала Ворона. Пташина каркала на все горло, вистукуючи в такт свого співу двома мушлями, що знайшла на березі річки.
Далі власні таланти демонстрував Соловейко. Він виводив ніжну мелодію та грав чудернацьких мотивів на сопілці.
За ним на уявну сцену лісової галявини вийшов квартет Горобців. Ті весело цвірінькали – хто в ліс, хто по дрова – та витанцьовували чечітку під звуки акордеона, дрібно вистукуючи тонесенькими кігтиками по пеньочку.
Після Горобчиків свою майстерність показав червоночубий Дятлик, що з усієї сили бив у бубон, вистукуючи якусь недоладну мелодію і ледь чутно попискуючи.
Сорока скрекотала на весь ліс – аж луна йшла, а в глядачів та членів журі від її співу в голові затенькало. Грала вона, шкрябаючи кігтем по шматку фольги, що видобула із власного гнізда, та вдаряла по мідних тарілках.
Тріо Перепілок представило до уваги журі пісню «Підпадьом, підпадьом!» та заграло на флейті.
Горличка старанно туркотіла: «Туту-ту! Туту-ту!» та вправно, як по нотах, виконала приємну мелодію на скрипці.
Коли всі учасники продемонстрували свої таланти, вельмишановне журі взялося визначати переможця конкурсу. Кожен мав висловити свою думку. Жабці найбільше сподобався виступ Дятлика, Ведмедю – квартет Горобців, Їжачкові – тріо Перепілок, Вужикові – спів Горлички, Лисичці та Вовчику – голосіння Ворони. Суддівство довго не могло дійти згоди та визначитись, хто ж серед конкурсантів найталановитіший. Тоді дали слово голові журі – Лісу. Він уважно вислухав думку кожного з суддів, тяжко зітхнув, бо зрозумів, що члени журі насправді нічого не тямлять ні в музиці, ні в співах, і сказав:
– Я вважаю, що перше місце у конкурсі «Ліс має талант» слід віддати Соловейкові.
– Чому? Чому це йому?! – тепер уже лементувало журі.
– А тому, що він найкраще серед птахів співає та на сопілці вправно грає, – поважно відповів Ліс. – Його виконання тішить і бентежить серце.
Ведмідь, Лисичка, Їжачок, Вовчик, Жабка та Вужик не мали чим заперечити Лісові. Спів Соловейка і справді не міг залишити байдужим у лісі жодного мешканця.
– А давайте ще у глядачів спитаємо, чий виступ їм найбільше припав до душі, – запропонував Ліс.
– Соловейко! Соловейко найталановитіший! – загуділи глядачі.
– Може, дамо цій пташині Приз глядацьких симпатій? – зашипів на вухо Їжачкові Вужик.
Їжачок пропихтів у відповідь:
– Голос Лісу має найбільшу силу. Та й глядачі вважають, що Соловейко заслуговує на перемогу. То ж давайте йому перше місце віддамо.
Порадившись іще раз, журі таки вирішило й оголосило, що переможцем у конкурсі «Ліс має талант» став Соловейко. Глядачі дружно зааплодували. Ліс привітав Соловейка з перемогою в конкурсі, вручив йому медаль – міцний волоський горішок та подарував гілочку калини для нової сопілки. А глядачі попросили пташку ще раз заспівати. Соловейко все співав і співав. Аж до ранку було чути його тьохкання.
Старий Ліс довго слухав спів Солов’я, аж поки знову не задрімав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2025
автор: Маргіз