Клин-клинцем, а Сонце в чобіт! -
Терен трави в поле кличе.
Пташка тиха невеличка
Райдугу несе у дзьобі.
За грозою вітер скаче,
Мов кіннота до Трипілля.
Хто прадавнє те ще бачить
Вдень за гратами подвір'я?
Хто окремий, тихий, зайвий
Не разом, як сірі миші,
Зорі в чоботи ховає,
Досвітку стає на лижі,
У густі вологі трави
На долонях волошкових
Від ранкової заграви,
До вечірніх колискових…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=8IEQpfA528M
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2025
автор: bloodredthorn