Вона саме та, хто веде (не ведеться),
Той голос, що будить тебе уночі.
Вона може вміло торкнутися серця
Та грати майстерно на струнах душі
Відкрита, але для усіх загадкова,
Мов місяць, що ледь вигляда з-поза хмар.
Чи суджена Богом чи все ж випадкова?
Нестерпна дуальність - прокляття і дар.
Тримай її, ніби щось надто тендітне,
Відчуй, як по венах пливе теплота.
Пусті обіцянки їй вже непотрібні -
Вони утечуть, мов крізь пальці вода.
Вона - невгамовне весняне цвітіння,
Холодне повітря і шелест дібров.
Яскрава реальність чи дивне видіння?
Всю правду (можливо) відкриє любов.
02.10.2025
© Валерія Кропівна
Переклад власного твору https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2025
автор: Валерія Кропівна