Журналістка запитала
У старенької Улити:
-Що в житті вас стимулює
В злиднях і так довго жити?
-Тільки гроші вже зібрала,
Щоб на похорони стало,
А тут ціни пішли вгору –
Як усе це задовбало!
Є вже одяг, тапці, хустка,
Є за що труну купити,
Всякі рядна, покривала –
Застелити і накрити.
А ще треба два-три роки
Гроші з пенсії складати
На свічки, на хрест, попові,
Щоб у церкві відспівати.
Транспорт, яма, хто загорне,
І обід, щоб пом’янули,
Дев’ять днів і сороковий,
Щоб так зразу не забули.
Як подумаю, скільком ще
Треба в день цей заплатити,
Все це я підрахувала –
До ста років мушу жити.
Владу бісить, що баби ці
До життя такі охочі:
Сто п’ять років проживу я,
Бо ще й пам’ятника хочу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2025
автор: Катерина Собова