Я не хотів помирати отак:
У темряві. Сам і не сам. Одиноко.
Коли навкруги, де не кинути око,
Цвіте лиш є жалібно мак.
Я не хотів згасати умом:
Помалу. Дуріти. Від втоми конати,
Дивитись на світ через жалості ґрати,
І в темряву впасти притьмом.
Я не хотів летіти у низ:
Проклято. Глибоко. Зболілий навіки,
Як крила обірвуть у любої Ніки,
В черговій із психіки криз.
Я не хотів... Та зникаю тепер:
У ніч. У безодню. В мирськії глибини.
Немає в мені ні життя, ні людини.
Так ранок із сонцем умер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2025
автор: П’еро