Чув, сніжинки так падали радісно,
Загортаючись пухко, по парам...
Вечоріло. Було майже заздрісно,
Що до слів так пасує гітара,
Та немає ні щастя, ні музики -
Лише тиша гнітучая й вітер.
Заблукав у тепло ковдри... з Музою...
Й по-домашньо-розтягнутий світер.
Краще б краплі дощу, ніби молотом,
Забивали б думки в підвіконня...
Краще б, ніж підборіддя наколоте
Та надколоте серце в долонях...
2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2025
автор: Володимир Науменко