Кожна ніч порятунку благає.
Кожна ніч душі мертвих збирає.
Кожна ніч кари нелюдям просить .
Кожна ніч на колінах голосить.
У багнюці колосся втопили,
А зерно по карманах зогнили.
А муку у обшорах сховали,
А нам грамоти понаписали.
Ми і нація наче б не промах.
Та и живемо ми наче не в норах.
І розумні, сміливі, кмітливі
Та и батьки ми і ніжні и дбаиливі.
То чому ж ми живем, як бомжі.
Чом ховаєм за спину ножі.
Вістря точим в підполах домівки.
Вихваляєм заточені гілки.
Вибираєм до влади ботвиння.
За кордон викидаєм коріння.
Те ботвиння гнильцем обростає.
А коріння по світу гуляє.
То ж зберімся ми дужі і сильні.
Сила наша живильна в корінні.
Гниль одне лиш забарвлення має.
Сильна нація гниль цю здолає.
Даваите будемо планету очищати.
сміття і гниль у добрива пускати.
Щоб розрослося молоде коріння.
Планету збережем для покоління.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2025
автор: Надія Тополя