І крає думки кожна сповідь буремна,
і голосно навіть коли міцно спиш,
бо знову серця зупиняє сирена,
роздерши останню з нездійснених тиш.
І хочеться мати обмежений простір
де межі безпеки не мають кінця,
надійну буденність, удома о шостій,
і спокій що більше не стерти з лиця.
Відсунути зайві тривоги і скепсис,
і в рідних обіймах розраду знайти,
але міжсезоння впливає так кепсько,
що більше знаходиться в нім самоти.
І радість частіше лише дисципліна,
томущо зневіра є між заборон,
та знаю, любов твоя нейровідмінна
зігріє у найхолодніший сезон.
Від світу ховаємось, як прокажені,
від гикавки подих тамуємо вдвох,
ховаєм героїв у власні кишені,
і ставимо менше завдань і вимог.
Міняємо зойки на усмішки щирі,
бо скільки ще сповідей в світі таких,
ледь вірячи, що у ворожому тирі,
цей світ не залишить ніколи самих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2025
автор: Ася Оксамитна