По причині нестачі учнів вчитель проводить індивідуальні заняття:
-Маріє, домашнє завдання ти не виконала, скажи мені, а хто ж президент України?
-Не знаю,
відповіла перелякана дівчинка.
-Сідай, Машо, два.
-Як, два, Ольго Дмитрівно, на мені ж уся школа тримається.
-І скажеш таке.
- Уже, сказала і мамі скажу, вона документи мої забере і школу закриють.
-Ой і справді, я така затуркана Машунь, забула перед двійкою йде одиничка, зараз я цю одиничку, моя ти відмінице, допишу.
***[b]Мені б ще спиртного для зняття цього стреса, - сказав хворий лікареві[/b]***
Врач каже :
-Я вам співчуваю, це такий стрес-
залишитись без ноги.
Пацієнт відповідає:
- Я себе відчуваю однаково, що з двома ногами, що без ноги.
Не бачу різниці, що з двома ногами, що з однією,
як не ходив на роботу - так і не хожу,
як сидів вдома так і сижу.
Та зараз мені хоч люди співчувають, продуктами, цигарками допомагають,
а я ніякої різниці не відчуваю, відпочиваю, консерв нову банку відкриваю.
Ще б блок цигарок та пивка, навіщо мені й та друга нога.
* і такі пацієнти, хворі на голову, настругають буратін, буратіни деревяні повспливають, ну а що далі...
самі вже бачите, що воно в тій далі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2025
автор: oreol