Минають дні тривожні та пониклі.
Удома гомін тихим сумом віддає,
Бо в нім літає горе-слово "ЗНИКЛИЙ".
Ні вісточки, ні сліду... Де ти є?
Воскова свічка тане при молитвах.
В словах благання за життя твоє.
У бліндажі... у госпіталі... у жорстокій битві...
Чи, боронь Боже, у полоні... Де ти є?
Потік думок постійно накриває.
Бентежна невідомість серце б'є.
Я вірю - ти живий! По-іншому немає,
Лиш, рідний, відгукнися! Де ти є?
Думки недобрі мовчки відкидаю -
Так ти велів. Проте життя своє
Без тебе, милий, я не уявляю,
Не можу і не хочу. Де ти є?
Я сподівань своїх не відступлюся,
Вже сліз нема, надія сил дає.
Ні! Ти не зник! Ти ще не повернувся!
Біль в тому, що не знаю - де ти є?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2025
автор: Коток Оксана