Я -горлиця, вдова, була дружина,
Тепер лиш мої руки доні й сину,
Одній мені сиріт цих підіймати,
Бо ж на війні поліг Героєм тато.
Я - горлиця, я не співаю - плачу...
І ворогу цю смерть я не пробачу,
Не до кохала ще, не до любила,
Війна проклята цю любов убила.
Я - горлиця, я - українська жінка!
То ж все здолати зможе українка,
Вже мої сльози розлилися морем,
Я - горлиця, що посивіла з горя...
Я - горлиця, я не здаюсь - літаю,
Хоч знаю, що не варто, а чекаю,
Моя любов наче вогонь гаряча,
Ніхто не бачить як ночами плачу.
Я- горлиця, життя мене гартує,
Свою я втрату в пісню замалюю,
І хоч болить, все ж я буду співати,
Я - горлиця! Дружина я солдата.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2025
автор: синяк