Падає дощик із неба,
Тихо собі так: "Кап-кап".
В цьому душі є потреба -
Слухати музику в такт.
Падає рівно, неспішно,
З сірих осінніх небес.
Мочить листок, що безвільно,
Нехотя вклинивсь в процес.
Час відмирання в природі
Вже запустив сам Творець.
Щоб при весняній погоді
Відновилось, як взірець.
Вічність диктує порядок,
Злагода й мир, щоб кругом.
І не терпить тих накладок,
Коли ідуть напролом.
Там, де насильство й наруга -
Відповідь завше одна.
Візьмеш без міри на пруга -
Трісне - закон то буття.
29.09.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2025
автор: Валентина Ланевич