Переклад=Йоахім дю Беллей

«Переклад  французького  поета  Йоахім  дю  Беллей»  --    (Різні  варіанти)

***  

("Жаль"  --  збірка)  ==  Переклад  з  Французької  мови  (Йоахім  дю  Белле)

***

І  я  також  думав  те  саме,  
Що  й  Одіссей,  --
Що  немає  нічого  приємнішого,  
Ніж  знову  побачити,  одного  дня  --
Дим,  що  піднімається  з  рідного  димаря,  
І..,  після  довгої  подорожі,
Повернутися  на  свою  Французьку  землю.

Я  радів,  що  втік  від  пороку,
Від  італійської  Цирцеї,  
Від  сирен  кохання
І..,  що  привіз  до  Франції,
Після  повернення  --
Честь,  
Яку  здобуваєш  вірною  службою.

Втомлений,  
Але  після  нудьги  такого  довгого  сезону,
Я  знаходжу  в  своєму  домі  
Тисячу  гострих  турбот,
Які  гризуть  моє  серце  
Без  надії  на  полегшення.

Прощавай,  Дорате  --
Я  все  ще  римлянин,
Якщо  лук,  який  дев'ять  сестер  
Поклали  тобі  в  руки,
Ти  не  позичиш  мені  тут,  
Щоби  я  зміг  помститися...

------------------
------------------


(!!!)

"Жаль"  -  збірка  віршів  Йоахіма  дю  Беллея  (1522-1560),  написана  під  час  його  перебування  в  Римі  з  1553  по  1557  рік  і  опублікована  після  повернення  до  Парижа  в  січні  1558  року  паризьким  видавцем  Федеріком  Морелем  л'Ансьєном.

Йоахім  дю  Беллей  (ʒɔaʃɛ̃  dy  bɛlɛ),  або  Йоахім  дю  Белле,  був  французьким  поетом,  який  народився  близько  1522  року  в  м.Ліре  (Анжу)  і  помер  1  січня  1560  року  в  Парижі.

https://fr.m.wikipedia.org/wiki/Joachim_du_Bellay

До  збірки  "Жаль"  входить  найвідоміший  вірш  (сонет  XXXI)  Дю  Белле.
 Він  натхненний  міфом  про  Улісса,  який  прагне  повернутися  на  батьківщину,  але  наслідує  Вергілія,  яким  дуже  захоплювалися  поети  Плеяди.
 Так,  наприклад,  другий  чотиривірш  дуже  натхненний  рядками  67-68  першої  Буколіки,  а  в  першому  терцеті  "des  palais  romains  le  front  audacieux"  ("сміливе  чоло  римських  палаців")  перегукується  з  рядком  461  другої  книги  "Георгік"...

-------------------------
--------------------------

***

Щасливий  той,  
Хто,  як  Улісс,  
Здійснив  прекрасне  плавання,
Або,  
Як  той  хлопець,  
Що  підкорив  руно,
А  потім  повернувся,  
Повний  користі  і  розуму,
Щоб  до  кінця  віку  прожити  між  батьками..!

Коли  я  знову  побачу,  
На  жаль,  
Моє  маленьке  село  --
Дим  з  димаря,  
І  в  яку  (?)  пору  року,..
Чи  побачу  я,  знову  --
Обнесений  стіною  
Сад  моєї  бідної  хати,
Яка  для  мене  провінція,  
І...  багато  чого  іншого..?

Чим  більше  мені  подобається  те,  
Що  збудували  мої  предки,
Чим  сміливі  фасади  римських  палаців  --
Більше,  ніж  твердий  мармур  --
Мені  подобається  мій  тонкий  шифер  :

Більше  --  моя  галльська  Луара,  
Ніж  латинський  Тибр,..
Більше  --  моя  маленька  Ліру,  
Ніж  гори  Палатин
І  більше,  
Ніж  морське  повітря  чужини  --  
М'якість  мого  рідного  Анжу.
------------------------------------------------

(Йоахім  дю  Беллей,  "Жалі",  XXXI  --  сонет)

***

"Heureux  qui  comme  Ulysse"  --  сонет,  написаний  Йоахімом  дю  Белле.

Його  неодноразово  цитували  та  екранізували  :

Heureux  qui  comme  Ulysse  (Щасливі  ті  хто,  як  Уліс...)  --  французький  фільм  режисера  Анрі  Колпі  1970  року.

"Heureux  qui  comme  Ulysse..."  --  пісня  Анрі  Колпі  та  Жоржа  Делерю,  написана  для  фільму  Анрі  Колпі,  у  виконанні  Жоржа  Брассенса,  в  якій  використовується  перший  александрин  сонета  Дю  Белле  ("Heureux  qui,  comme  Ulysse,  a  fait  un  beau  voyage"  ==  "Щасливий  той,  хто,  подібно  до  Улісса,  здійснив  прекрасну  подорож"...).

"Ulysse"  --  "Уліс"..,  пісня  гурту  "Ridan",  написана  у  2007  році  на  вірш  Йоахима  Дю  Белле.

================

***

У  збірці  CXXX  ми  знаходимо  палінодію  сонета  XXXI,  наведеного  тут  :

               {♡¥♡}

І  я  також  думав,  що  думав  Улісс,
Що  немає  нічого  солодшого,  ніж  бачити,  
Як  вдень  димить  камін,  
І..,  після  довгого  перебування  --
Знову  опинитися  в  лоні  рідної
Матері-землі.

Я  радів,  що  втік  від  пороку  --
Від  італійської  Цирцеї,  сирени  кохання,
І  що  привіз  до  Франції,  після  повернення  --
Честь,  
Яку  здобуваєш  вірним  служінням
Батьківщині.

Втомлений,  
Але  після  нудьги  такого  довгого  сезону  --
Тисячу  кусючих  турбот  я  знаходжу  вдома,
Які  гризуть  моє  серце  
Без  надії  на  вірність.

Прощавай,  Дорате  --
Я  все  ще  римлянин,
Якщо  лук,  що  дев'ять  сестер  вклали  в  твою  руку  --
Ти  не  позичиш  мені  зараз,  
Щоби  помститися...
-----------------------------------------------------------
 (Йоахім  дю  Белле,  "Жаль",  CXXX)
________________________________________
06.04.2024-29.09.2025;  Paris  (Aurora)  =================================

Автор    :::

 Катинський  Орест

 (Katynskyy  Orest)

=======================





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2025
автор: MAX-SABAREN