Бабиним літом посрібленим жовтень замрії снує…
Яблуком стиглим, незірваним, світить кохання твоє…
Дівчино, лагідна ластівко, сповнена ласки й вагань,
Чи упаде тобі казкою плід, що із древа пізнань?
Близько до милого горнеться,
Плід у долоні - як дар.
Хай наворкує їй горлиця
Ніжності, любощів, чар.
З серця зринає рапсодія,
Наче калімба дзвенить!..
Лине кохання мелодія,
Душі злітають в блакить!
Стиглі плоди на галявину – струшує осінь на бал,
Тільки незірване яблуко – символ життя, ідеал,
Що недосяжний, незро́нений – хтось приховав від усіх…
Плід надкуси заборонений, палко кохати – не гріх!
Близько до милого горнеться,
Плід у долоні - як дар.
Хай наворкує їй горлиця
Ніжності, любощів, чар.
З серця зринає рапсодія,
Наче калімба дзвенить!..
Лине кохання мелодія,
Душі злітають в блакить!
27.09.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2025
автор: Ірина Лівобережна