Дощ вовну пряде над криницями
Й мережить прозорими спицями
Закурені дні, запорошені.
Зростають дерева сполошені
Круками, а сіються золотом.
Лунає розгонистим чоботом
Чийсь крок,
Вдалині розчиняється…
Гранатовим бісером грається
Дорога
Й проточними мріями
Струми́ть до зміїного вирію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2025
автор: Емма Конвалiя